Розглянуто сутність поняття «конкурентоспроможність підприємств» як однієї з ключових категорій сучасної економічної науки. Здатність підприємств конкурувати визначає їхню ефективність, стійкість на ринку та потенціал розвитку в умовах глобалізації. Розкрито основні підходи до трактування поняття «конкурентоспроможність» у науковій літературі, зокрема ресурсний, процесний, результативний та інтеграційний підходи. Наголошено на багатовимірності конкурентоспроможності, яка охоплює економічні, організаційні, інноваційні, технологічні та соціальні аспекти.

Особливу увагу приділено визначенню чинників, що впливають на конкурентоспроможність підприємств: зовнішнім (ринкова кон’юнктура, регуляторна політика, стан галузі) та внутрішнім (ефективність управління, рівень технологій, інноваційний потенціал, кваліфікація працівників). Висвітлено значення конкурентоспроможності як інструмента підвищення загальної продуктивності економіки та забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Виокремлено проблематику оцінки конкурентоспроможності та запропоновано підходи до її вимірювання, зокрема аналіз показників фінансової стійкості, рівня інновацій, продуктивності праці та задоволеності споживачів. Результати дослідження можуть бути корисними для розробки стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств, особливо в контексті посилення конкурентного тиску на національних і міжнародних ринках.

На основі проаналізованих теоретичних основ поняття «конкурентоспроможність підприємства» дійдено висновків та охарактеризовано сучасні тенденції в організації дослідження заданого процесу. Подано власне схематичне бачення взаємозв’язку між рівнем конкурентоспроможності підприємства та його розвитком в умовах ринкового середовища.