Визначено розбіжності у сприйнятті гостроти реальних загроз щодо вікової структури зайнятих в аграрних секторах України та Євросоюзу, представлених у програмних документах стратегічного характеру. Актуальність зумовлена необхідністю приведення української Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року у відповідність до демографічної кризи в сільській місцевості з урахуванням втрат людського капіталу під час російсько-української війни.

Теоретико-методологічною основою для розвідок слугували загальнонаукові та економічні методи пізнання сучасних явищ і процесів, зумовлених демографічною кризою в аграрному секторі та молодіжними політиками України і Євросоюзу щодо її подолання. Серед них – монографічний, інституціональний, порівняльний і статистичний аналіз, графічний, нормативний та позитивний підходи, абстрактно-логічний інструментарій та ін.

Розкрито наслідки недосконалих політик України та Євросоюзу щодо залучення молоді віком 15–34 років для роботи в аграрному секторі економіки. Це зумовило погіршення вікової структури серед працівників, зростання кількісного розриву між молодими працівниками і старшими віковими групами, тривале міграційне скорочення, згубний індекс гендерного паритету, посилення демографічного навантаження на економічно активне населення тощо. Виокремлено відмінності інноваційних підходів до оновлення поколінь, представлених у Стратегії розвитку сільського господарства і сільських територій України до 2030 року і Звіті з питань стратегічного діалогу щодо майбутнього агропродовольчого сектору ЄС на 2028–2034 роки. В українській Стратегії не висвітлено загроз, пов’язаних зі старінням населення сільської місцевості та поглибленням демографічної кризи через російсько-українську війну, а запропоновані заходи не відповідають реальним масштабам людських втрат і глибині соціально-економічних деформацій на селі. У Євросоюзі, навпаки, об’єктивно оцінюють ситуацію зі старінням керівників ферм і усвідомлюють реальні бар’єри на шляху агроекологічного переходу.

Запропоновано низку дієвих інновацій, зокрема соціального спрямування, для прискореного оновлення поколінь завдяки реформі Спільної аграрної політики, а також створення нових інститутів.