Проаналізовано теоретичні засади партисипативного управління, визначено основні виклики та перспективи цифровізації громадської участі. Розглянуто міжнародний досвід цифрового врядування, зокрема чеську модель бюджету участі, використання мобільних додатків для взаємодії між владою та громадянами, а також онлайн-платформи для електронного голосування та обговорення місцевих ініціатив. Окрему увагу приділено можливостям інтеграції європейських практик у систему публічного управління України.

Однією з ключових проблем цифрової демократії є цифрова нерівність, яка обмежує доступ окремих соціальних груп до онлайн-інструментів громадської участі. Недостатній рівень цифрової грамотності, брак єдиної інтегрованої екосистеми електронних сервісів, а також загрози кібербезпеки, та можливість маніпуляцій у цифрових процесах залишаються суттєвими перешкодами на шляху до ефективного електронного врядування.

Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення цифрових механізмів громадської участі в Україні. Зокрема обґрунтовано необхідність створення єдиної національної платформи для електронної демократії, яка об’єднає наявні сервіси, такі як «Дія», електронні петиції та громадські бюджети, забезпечуючи прозорість, доступність та ефективність ухвалення рішень. Окрім цього, акцентовано на важливості підвищення рівня цифрової грамотності населення, впровадження багаторівневої системи кіберзахисту та розширення можливостей громадян для безпечного й ефективного використання цифрових технологій.

Результати дослідження підтверджують, що цифровізація демократичних процесів сприяє формуванню відкритого громадянського суспільства, розширює можливості впливу громадян на політичні та управлінські рішення та підвищує рівень довіри до органів влади. Водночас вона потребує системного підходу до подолання викликів, пов’язаних із технологічними, нормативними та соціальними аспектами її впровадження.